01.10.2020

«Радійте маленьким перемогам та мрійте про великі звершення». Інтерв’ю з мистецтвознавицею Ольгою Сагайдак

«Коли я з партнерами організувала спільний бізнес, хтось мав взяти юридичну відповідальність і координувати всі організаційні моменти. Виявилося, що морально до цього готова я. Тоді мені було 24 роки. Саме тоді відбулося моє становлення в ролі лідерки».

Ольга Сагайдак, співвласниця аукціонного дому Корнерс, співзасновниця Благодійного фонду Dofa. fund Ольга Сагайдак сидить у своєму кабінеті на старовинному дивані. Стіни прикрашають великі картини — живопис.

Інтерес до мистецтва Ользі прищепив її хрещений батько. Він мав прекрасну бібліотеку з мистецькими виданнями, тож вона часто приходила до нього, брала почитати книги з історії мистецтв, біографії художників, мистецькі альбоми.

«У часи СРСР це був справжній дефіцит. Так я зацікавилась історією мистецтва», — згадує вона. До цього Ольга навчалася у математичній школі та думала продовжувати шлях батька-математика. Але з часом зрозуміла: математичного потенціалу в собі не відчуває. А от любов до мистецтва і відчуття того, що це справа її життя, не полишало її. Тож вона вирішила йти за своїм внутрішнім покликом.

Майбутня знавчиня мистецтва ще з дитинства усвідомила, що вона — лідерка по натурі. Вона каже: у школі з задоволенням брала на себе режисерські функції, писала сценарії. Ніколи не боялася відповідальності.

«Мене заохочували бабуся і батьки. Підтримували мої ідеї, не скупилися на похвалу, втішали, коли щось пішло не так і надихали не опускати руки», — ділиться спогадами про своїх рідних Сагайдак.

Так вона визначилася, що хоче пов’язати своє життя із мистецтвом, та вступила на новий на той час напрям — Менеджмент мистецтва, організація і управління художньої культури. А уже під час навчання зрозуміла, що найбільше її цікавить все, що пов’язане з аукціонами.

«Темою для дипломної роботи згодом обрала тему Теорія та історія аукціонування. Захистившись, відразу потрапила на роботу в перший на той час аукціонний дім в Україні, який організовував [антиквар, колекціонер] Олександр Брей», — згадує співрозмовниця. Той досвід називає безцінним: каже, за два роки, що пропрацювала в цьому аукціонному домі, пройшла справжню «школу молодого бійця».

Фото: Саша Медведєв

«Потім я зрозуміла, що хочу створити і розвивати власний аукціон. Знайшла однодумців — так до проекту долучилися двоє моїх друзів, Дмитро Гольц та Віктор Федчишин. Утрьох ми знайшли невелике приміщення на Андріївському узвозі та відкрили маленьку галерею. Це був мій перший крок до мрії, — розповідає Сагайдак. — Тоді ми абсолютно авантюрно і амбітно вирішили, що готові розпочати робити щось самостійно».

Згодом до трійці долучилися ще партнери — салон Шедевр, який на той час був одним із перших представників на українському антикварному ринку. Об’єднавшись із однодумцями, у 2006 році Сагайдак заснувала аукціонний дім Корнерс. Тоді ж команда провела свої перші торги.

«Ми хотіли створити платформу, яка б регулярно проводила торги і приносила прибуток. І зробити це цивілізовано, аби убезпечити учасників, пропонувати тільки автентичні твори, які пройшли експертизу, мають всі документи. Щоб результати аукціонів були публічними, а ринок міг на них спиратися, формуючи доступні ціни», — ділиться спогадами Сагайдак. І додає: все задумане тоді їй вдалося.

Коли я з партнерами організувала спільний бізнес, хтось мав взяти юридичну відповідальність і координувати всі організаційні моменти. Виявилося, що морально до цього готова я. Тоді мені було 24 роки. Саме тоді відбулося моє становлення в ролі лідерки.

Торги у Корнерс проводили щоквартально. Бізнес був успішним аж до 2013 року. Та вже потім, у 2014-му, після Революції гідності, з початком військових дій на Донбасі ринок впав з багатьох причин — і політичних, і економічних. Впали і ціни. Багато хто призупинив або уповільнив придбання предметів мистецтва. Сагайдак із партнерами вирішила призупинити ведення торгів.

«Аукціон — це діючий бізнес-механізм, який має генерувати прибутки, збирати людей, що конкурують між собою за твори мистецтва. Поки що ситуація складається не на користь цьому. Тож на якийсь час я ї мої партнери взяли паузу», — розповідає вона.

Саме ці зовнішні обставини підштовхнули Сагайдак і її партнерів до пошуку нових форматів, аби залишитися на плаву. Вирішено було перейти у організацію культурних проектів. Для цього заснували фонд Мистецькі надра у 2014-му — почали реалізовувати великі проекти. Так провели чотири культурні міжрегіональні форуми у різних регіонах України.

Співрозмовниця згадує: на першому такому форумі протягом двох тижнів говорили про Донбас. Захід відвідало близько 15 тис людей. Успіх першого форуму став стимулом працювати далі. За словами Сагайдак, на той момент її команда визначила для себе важливу місію — розбудовувати культурні містки між різними українськими регіонами.

Наступним викликом став карантин через розповсюдження коронавірусної інфекції COVID-19. Він перекреслив амбіційні плани Сагадак та її команди — проведення міжнародної резиденції форум Транскарпатія: зсередини і ззовні. До цього заходу вони готувалися два роки: планували надати молодим українським митцям можливості навчання, продукування у форматах AR/VR, 3D-моделювання тощо. Ці проекти мали би привернути увагу до важливих питань Закарпаття: екології, сусідства з іншими державами тощо. Але через карантин форум довелося відтермінувати. І нові реалії знову змусили Сагайдак та її партнерів шукати нових форматів для подальшої роботи.

Фото: Саша Медведєв

«На жорсткому карантині я з командою ретельно проводила ревізію в головах і у своїй діяльності. Ми думали: а що ми вміємо? З’ясували, що все ще можемо робити виставки, просувати і продавати мистецтво, — говорить Ольга. — Предмети антикваріату переживали різні кризи, революції, епідемії, але завдяки хорошим умовам зберігання можуть жити і далі. А от сучасним митцям, які намагаються працювати сьогодні, складно. Вирішили підтримати саме їх».

Тож наступним кроком мистецтвознавиці стало започаткування ініціативи Her (еx)position/її (екс)позиція. Головною місією цієї ініціативи стала підтримка молодих українських мисткинь, що тільки починають свій професійний шлях.

«Наша команда складається переважно з жінок. Крім того, я і сама як мама розумію, що під час карантину жінкам довелося нести додаткове навантаження: давати раду дітям, займатися хатніми справами, при цьому також і реалізовуватися професійно. А карантин — це скорочення можливостей працювати. Тому ми вирішили звузити цільову групу тих, кому може бути корисний цей проект, до жіночої аудиторії», — пояснює Сагайдак.

Сьогодні проект Her (еx)position/її (екс)позиція надає можливості не тільки для молодих мисткинь, а і для кураторок. Так, каже Ольга, виникають тандеми, які потім розростаються у сучасні, оригінальні мистецькі проекти, за чим їй дуже приємно спостерігати. Вона додає: «Ми не хотіли проводити межу і вказувати обмеження за віком. Адже починати свою професійну кар’єру художники можуть будь-якого віку. Тому програма — для тих, хто тільки-но починає свою професійну кар’єру і хоче мати досвід персональної виставки».

Окрім основної роботи, Ольга вже чотири роки викладає у Національній академії мистецтв. А тому багато спілкується із молодими художницями та з перших вуст знає про те, з якими складнощами стикаються жінки, які тільки починають свою кар’єру в мистецькій сфері в Україні. Одна із найпоширеніших проблем — це відсутність досвіду у проведенні власних персональних виставок. Саме таку можливість і вирішили надавати мисткиням у Her (еx)position/її (екс)позиція. Наразі на цю програму надійшло вже близько півсотні заявок.

Фото: Саша Медведєв

Аукціонний дім Корнерс надає виставковий простір — залу для виставки, організовує відкриття, запрошує на ці виставки знавців сучасного мистецтва. Так молоді мистецтвознавиці та художниці отримують той дорогоцінний досвід, якого їм так бракувало.

Жінкам, які тільки-но починають свій шлях у мистецькій кар’єрі, Ольга радить не нехтувати підготовчим етапом: навчитися стратегуванню, рахувати, максимально зважувати всі можливі ризики.

«Не поспішайте виходити на ринок із „сирим“ проектом. Не чекайте швидких результатів, майте принаймні трирічний план і візію розвитку», — каже Сагайдак. На її думку, також дуже важливо вміти пробачати помилки і собі, й іншим. Сприймати помилки як корисні уроки та вірити в себе і в свою команду. Хвалити себе частіше — і подумки, і вголос: «Треба навчитися радіти маленьким перемогам та мріяти про великі звершення».

Жінкам, які тільки-но починають свій шлях у мистецькій кар’єрі, Ольга радить не нехтувати підготовчим етапом: навчитися стратегуванню, рахувати, максимально зважувати всі можливі ризики.

Самій Сагайдак допомагає долати труднощі її власний оптимізм. Вона зізнається: коли у житті трапляються форс-мажори або кризи, перш за все, запитує себе не хто винен, а що робити. Свою роботу називає своїм способом самореалізації та можливістю для постійного саморозвитку. Перш за все, через постійні контакти з людьми, які займаються творчістю. Це, каже Ольга, дуже її підживлює: допомагає зрозуміти, що вона — не сама, має підтримку та однодумців.

Додаткове підживлення знаходить героїня не лише у команді професіоналів-однодумців, а і у власній родині. Ольга Сагайдак має двох дітей — 21-річну доньку, яка теж обрала професію, пов’язану із мистецтвом та наразі навчається у Франції, та 7-річного сина.

«Я народила доньку, коли навчалася у академії та захищала диплом. Мене запитували: „Що ти робиш?“ Але саме тоді я переконалася: діти нічому не заважають. Діти — одне із моїх найважливіших досягнень у житті», — підкреслює Сагайдак. Саме діти вчать її витрачати час із користю, правильно розподіляти навантаження. Це — своєрідна школа менеджменту.

Фото: Саша Медведєв

Відпочивати від щоденної рутини та переключатися допомагають сімейні подорожі. Одне із найулюбленіших місць Ольги для відпочинку — ліс. Там любить гуляти сама, збирати гриби, слухати природу. Це наповнює енергією та дає сили, щоби рухатися далі, каже вона. І акцентує увагу на тому, що постійний рух — це дуже важливо: «Своїм дітям завжди розповідаю притчу про двох жабок, які впали у молоко. Одна потонула, бо нічого не робила, а інша дуже сильно била лапами, збила з молока масло і вибралася по них нагору. Напевне, я — та жабка, яка б’є лапами».

Share:

Our Partners

VISA Kingdom of the Netherlands Edge Canada Giz

We are open for cooperation!

Contact with us

We will be happy to provide you with more information and answer any questions.